Друк

«В далекому-далекому королівстві жили король зі своєю королевою, і було в них дванадцять синів та донечка Еліза…» – «Мамо, я цю казку напам’ять знаю! Розкажи якусь іншу».

Мабуть, всім батькам доводилося це чути від своєї дитини. Якщо всі відомі казки вже прочитані й розказані, спробуйте вигадати свою. Запропонуйте дитині взяти участь у її створенні. Можна у відомий сюжет вплітати  пригоди нових персонажів. Можна вигадати щось зовсім нове, даючи волю фантазії.  Почніть розповідь самі, а малюк нехай продовжить. Цю казку можна записати і час від часу читати її, щоб  Ваше сонечко мало всі підстави пишатися собою. Адже дитині, особливо невпевненій у собі, потрібно повсякчас підтверджувати, що вона талановита, розумна і цікава.

1. Спочатку визначіть для себе, з якою метою Ви створюєте казку.

2. Придумайте назву  – щось коротке і змістовне.  

3. Потім визначте тему казочки – про що або про кого йтиметься.

4.  Далі Вам знадобляться дійові особи – не більш ніж дві-три, щоб не заплутатися.

5. Чітко дотримуйтеся структури розповіді:  

6. Використовуйте різноманітні мовні засоби, властиві для усної народної творчості: епітети, повтори, фразеологізми.

7. Запишіть казку, щоб потім Ви могли прочитати дитині тоді, коли вона цього захоче, або щось у ній змінити. А ще краще створіть «Книгу казок» Вашої дитини і роздрукуйте. Вона стане сімейною реліквією, яку буде перечитувати та доповнювати ще не одне покоління.

Часом після тривалої гри малюк дуже збуджений, заснути відразу йому важко. Нехай казка, яку Ви з ним самі вигадаєте й розкажете вголос, буде своєрідним містком від яви до сну.  Вам буде легко й цікаво придумувати власну казочку, а ще з її  допомогою Ви можете коригувати настрій маляти:  якщо  вередує, казка може бути повчальною, якщо йому сумно, хай казка буде веселою, якщо дитина чимось стривожена, історія має бути доброю та заспокійливою.