ЧОМУ ДІТИ НАС НЕ ЧУЮТЬ?
«Сто разів треба повторювати», «як об стінку горохом», «поки не крикнеш — не зробить» — ці фрази впевнено займають перші рядки в хіт-параді батьківських скарг дитячому психологу. Чому? «Найголовніша помилка батьків полягає в тому, що вони намагаються давати вказівки малюкам, як маленьким дорослим. Але в «маленькій країні» діють свої закони сприйняття, які необхідно враховувати, якщо ми хочемо бути почутими».
ПОМИЛКА 1
ВІДСУТНІСТЬ ЗОРОВОГО КОНТАКТУ
Малюкам доступна тільки гнучка одноканальна увага. Це означає, що мозок дитини здатний сконцентруватися тільки на одній задачі (наприклад, на будівництві тунелю зі стільців). Безглуздо дратуватися, що захоплений грою малюк вас «не чує» — він поки що просто не здатний на це. Тим більше що мамині слова лунають звідкись зверху, у той час як «справжнє» життя проходить тут, під стільцями!
Робота над помилками. Перш ніж давати вказівки, необхідно переключити увагу малечі на себе. Сядьте навпочіпки, подивіться дитині в очі (можна доторкнутися або взяти за руку). Зверніться на ім'я: «Даринко, подивися на мене», «Артемчику, послухай, що я скажу» і т. ін. Малюка після 3,5 року корисно попросити повторити, що він почув. Завдання, які даєш сам собі, виконувати набагато приємніше.
ПОМИЛКА 2
ПРОХАННЯ, ЯКЕ СКЛАДАЄТЬСЯ З КІЛЬКОХ
«Зніми валянки, вимий руки і сідай за стіл», — на наш погляд, прохання просте, як двічі по два. А от для дитини молодшої 3,5 — 4 років це досить складний алгоритм. Спробуй запам'ятати послідовність, нічого не пропустивши! Ось малюк і «застряє» в передпокої.
Робота над помилками. Розбивайте складну задачу на прості. Давайте дитині тільки одне коротке завдання, наприклад: «Зніми валянки». До наступного переходьте, коли вказівку №1 буде виконано.
ПОМИЛКА 3
«НЕПРЯМІ» ВКАЗІВКИ
Наприклад: «Ти ще довго будеш сидіти в бруді?», «Тобі що, подобається ходити з липкими руками?». «Малюки розуміють все буквально, — каже психолог. — Здогадатися, що в маминому питанні міститься керування до дії, їм поки що важко».
Робота над помилками. Варто пам'ятати, що дитина ще тільки освоює рідну мову. Тому всі прохання повинні звучати так, щоб їх можна було зрозуміти однозначно.
ПОМИЛКА 4
БАГАТОСЛІВНІСТЬ
«Сашко, скільки разів тобі можна говорити, не стрибай з крісла на диван! Ти вже забув, як розквасив носа, хочеш звалитися ще раз?..». І т.д. «Зрозуміло, що у дорослого, який видає «промову», як кажуть, «накипіло», і він хоче якось припинити небезпечну поведінку дитини, — каже психолог. — Але, вислуховуючи довгу нотацію, дитина тільки плутається в словах і забуває, про що, власне, йдеться».
Робота над помилками. Не варто пригадувати дитині колишні гріхи. Не потрібно лякати майбутніми неприємностями. Малюк живе «тут і зараз», тому спроба вплинути на нього довгими поясненнями безглузда. Найкраще в такий момент сказати коротко: «Стрибати з крісла не можна, це небезпечно». Після цього можна перетворити ситуацію на жарт — наприклад, зняти пустуна з крісла і покружляти, пограти в літачки. Або переключити увагу — наприклад, запропонувати позмагатися, хто краще перестрибне через розкладені на килимі листки паперу. Одним словом, знайти більш безпечний вихід для енергії, що переповнює малюка. І найголовніше правило — якщо не можете змінити поведінку дитини, міняйте обставини, які провокують небезпечну поведінку. Наприклад, перенесіть крісло в іншу кімнату.
ПОМИЛКА 5
КРИК
Дитина попросить пробачення, скаже, що все почула і зрозуміла. Насправді вона не почула — не до того було. Головною метою було — запобігти покаранню. Крім того, крик викликає тривогу, страх. А страх знижує здатність мислити. «Згадайте, що ви самі відчуваєте, якщо з вами на підвищених тонах розмовляє хтось значущий, наприклад, начальник, — радить психолог. — Напевно буває відчуття, що губитеся, ніби дурнішаєте? Те саме відбувається і з дитиною».
Робота над помилками. Найкращий спосіб утримати емоції під контролем — бути послідовними. Якщо дитина зрозуміє, що немає способу випросити годинне сидіння перед телевізором, вона перестане ігнорувати прохання вимкнути мультики.
ПОМИЛКА 6
ОЧІКУВАННЯ НЕГАЙНОЇ ЗМІНИ ПОВЕДІНКИ
Американський педагог Мері Бадд Роу в ході експериментів виявила, що діти сприймають сказане не так швидко, як дорослі, а із затримкою на кілька секунд. У тім числі й тому, що довільна увага (тобто вміння зусиллям волі відволікатися від цікавого на користь необхідного) повністю формується у малюка тільки до 6 — 7 років. Це означає, що швидко переключатися з того, що цікаво їй (наприклад, тягати по підлозі табуретки), на те, що «цікаво» вам (одягнутися і піти в поліклініку), дитина молодша шести років просто не може.
Робота над помилками. Давайте малюкові запас часу. Наприклад, вам пора додому, а дитя ніяк не може відірватися від гри. Домовтеся з ним, скільки разів можна скотитися з гірки перед тим як іти додому, тоді ваше прохання напевно буде почуте. Варіант: якщо малюк «не чує», що пора облишити машинки і піти обідати, — запропонуйте машинкам позмагатися — хто швидше доїде до кухні і т. д.
ПОМИЛКА 7
МЕТОД «ЗАЇЖДЖЕНОЇ ПЛАСТИНКИ»
Поганий для дитини, тому що вона не звикає до самостійності. «Мама цього разу не нагадала, що треба помити руки після туалету, значить, їх мити не обов'язково». Поганий для мами, тому що навіть найтерплячіша людина, змушена постійно бути «платівкою», виснажується і може одного разу через дрібницю зірватися на малюка — накричати або відлупцювати.
Робота над помилками. «У дітей дуже розвинена зорова пам'ять, — каже Оксана Лисікова, — тому для освоєння режимних моментів дуже ефективно працюють картинки-нагадувалки. Наприклад, у півтора-два роки малюк вже здатний засвоїти, що треба мити руки в трьох випадках: перед їжею, після «походу» на горщик і після прогулянки. Повішайте у ванній і в передпокої яскраві картинки на тему цих трьох ситуацій. Кожне миття рук дитина охоче відзначатиме яскравим кружечком або хрестиком».
ПОМИЛКА 8
ПРОХАННЯ- «ЗАПЕРЕЧЕННЯ»
«Не лізь в калюжу!», «Не гримай дверима!» Дитяче сприйняття «пропускає» частку «не», і малюк раз у раз сприймає батьківську заборону як привабливу пропозицію.
Робота над помилками. Запропонуйте цікаву альтернативу. Наприклад: «Давай спробуємо обійти калюжу по цьому вузькому бордюрчику» або «Зможеш закрити двері, щоб ніхто не почув?»
ПОМИЛКА 9
ъ ПОСТІЙНЕ СТРИМУВАННЯ
«Як правило, раз у раз стримують дитину тривожні мами, які відчувають постійний страх за неї і можуть впоратися з цим страхом за допомогою гіперопіки, — вважає психолог. — «Не стань у бруд», «Обережно, поріг», «Стій, там собака», — і так весь день». У якийсь момент втомлена від тиску дитина починає сприймати мамину мову просто як «фон».
Робота над помилками. Спробуйте порахувати, скільки разів за годину (наприклад, за прогулянку), ви робите дитині зауваження. Які з цих зауважень цілком можна було б і не робити? Чи не спиняйте малюка з будь-якого приводу, а намагайтеся бути поруч, коли він активний. Залазьте разом з ним на гірку, підіть за компанію подивитися, що там лежить у кущах, разом подивіться на собаку. Крихітка обов'язково «скопіює» ваше безпечне поводження.
ПОМИЛКА 10.
НЕВМІННЯ ЧУТИ ДИТИНУ
«Буває, що мама і дитина проводять удвох цілий день, але складно сказати, що вони довго були разом, — вважає Оксана Лисікова. — Наприклад, малюк хоче розповісти мамі щось, з його точки зору, дуже важливе про знайдений в пісочниці камінчик. Але мама захоплена розмовою з подругою: "Почекай!" Або дорогою до магазину дитя щось захоплено розповідає, мама неуважно киває головою, занурена в свої думки».
Робота над помилками. Дитина вчиться у нас усього, у тім числі і мистецтва комунікації. «Не так важливо, скільки часу ви проводите з малюком, важливіше, як ви його проводите, — вважає психолог. — Спробуйте на годину-дві повністю зануритися в гру, зосередившись тільки на спілкуванні з дитиною. Вона напевно «насититься» увагою і захоче погратися сама, залишивши вам час і на розмову з подругою, і на роздуми. А ось дитина, з якою проводять весь день «поруч, але не разом», звикає «випрошувати» увагу за допомогою пустощів.
НАВЧИ ІНШОГО!
Як вказати малюкові на помилки, щоб не перетворитися на «пилку»? Можна делегувати йому повноваження «старшого». Перший етап навчання чого-небудь — наприклад, вміння правильно переходити дорогу або користуватися виделкою — повинні пройти «дублери» малюка — його улюблені іграшки. Ваше завдання — разом з дитиною дати іграшкам докладні інструкції: «наколюєш шматочки котлети? Опусти виделочку зубцями вниз. А щоб донести до рота пюре, поверни виделку вигином вниз».
http://mamam.pp.ua/167-pochemu-deti-nas-ne-slyshat.html...