Друк

Емоційна сфера. Для дошкільного дитинства характерні загалом спокійні емоції,
відсутність сильних афективних спалахів і конфліктів з незначних приводів. Але це зовсім
не означає зниження насиченості емоційного життя дитини. День дошколярика настільки
наповнений емоціями, що до вечора він може, втомившись, дійти до повної знемоги.


Змінюється в цей період і структура самих емоційних процесів. У ранньому дитинстві до їх
складу входили вегетативні і моторні реакції (переживаючи образу, дитина плакала,
кидалася на диван, затуляючи обличчя руками, або хаотично рухалася, вигукуючи безладні
слова, її дихання було нерівним, пульс пришвидшеним; у гніві червоніла, кричала, стискала
кулаки, могла зламати річ, яка опинилася під рукою, вдарити і т.д.). Ці реакції зберігаються
і в дошкільнят, хоча зовнішні прояви емоції стають у частини дітей більш стриманими.
Дитина починає радіти і засмучуватися не тільки з приводу того, що вона робить в даний
момент, але і з приводу того, що їй ще належить зробити.
Все, до чого долучається дошколярик — гра, малювання, ліплення, конструювання,
підготовка до школи, допомога мамі в домашніх справах і т.д., — повинно мати яскраве
емоційне забарвлення, інакше діяльність не відбудеться або швидко зруйнується. Дитина, в
силу свого віку, просто не здатна робити те, що їй нецікаво.
Мотиваційна сфера. Найважливішим особистісним механізмом, що формується в цьому
періоді, вважається супідрядність мотивів. Вона з'являється на початку дошкільного віку і
потім послідовно розвивається. Якщо кілька бажань виникало одночасно, дитина опинялася
у надто складній для неї ситуації вибору.
Мотиви дошкільняти набувають різної сили і значущості. Вже в молодшому дошкільному
віці дитина порівняно легко може прийняти рішення в ситуації вибору. Незабаром вона вже
може вгамувати свої безпосередні бажання, наприклад, не реагувати на привабливий
предмет. Це стає можливим завдяки більш сильним мотивам, які виконують роль
«обмежувачів».
Цікаво, що найсильніший мотив для дошкільняти — заохочення, отримання нагороди.
Більш слабкий — покарання, ще слабший — власна обіцянка дитини. Вимагати від дітей
обіцянок не тільки марно, але й шкідливо, тому що вони не виконуються, а низка
невиконаних запевнень і клятв зміцнює такі особистісні риси, як необов'язковість і
безтурботність. Найслабшим мотивом виявляється пряма заборона якихось дій дитини, не
підсилена іншими, додатковими мотивами, хоча якраз на заборону дорослі часто
покладають великі надії.
Дошколярик починає засвоювати етичні норми, прийняті в суспільстві. Він вчиться
оцінювати вчинки з точки зору норм моралі, підпорядковувати свою поведінку цим нормам,
у нього з'являються етичні переживання.
Спочатку дитина оцінює тільки чужі вчинки — інших дітей або літературних героїв, не
вміючи оцінити свої власні. У середньому дошкільному віці дитина оцінює дії героя
незалежно від того, як сама до нього ставиться, і може обгрунтувати свою оцінку, виходячи
із взаємин персонажів казки. У другій половині дошкільного дитинства дитина набуває
здатності оцінювати і свою поведінку, намагається діяти у відповідності з тими моральними
нормами, які вона засвоює.
Самосвідомість формується до кінця дошкільного віку завдяки інтенсивному
інтелектуальному і особистісному розвитку, вона зазвичай вважається центральним
новоутворенням дошкільного дитинства.
Самооцінка з'являється в другій половині періоду на основі первісної суто емоційної
самооцінки («я хороший») і раціональної оцінки чужої поведінки. Дитина набуває спочатку
вміння оцінювати дії інших дітей, а потім — власні дії, моральні риси і вміння. До 7 років у
більшості самооцінка умінь стає більш адекватною.
Ще одна лінія розвитку самосвідомості — усвідомлення своїх переживань. Наприкінці
дошкільного віку дитина орієнтується у своїх емоційних станах і може висловити їх
словами: «я радий», «я засмучений», «я сердитий».
Для цього періоду характерна статева ідентифікація, дитина усвідомлює себе як хлопчика
чи дівчинку. Діти набувають уявлення про відповідний стиль поведінки. Більшість
хлопчиків намагаються бути сильними, сміливими, мужніми, не плакати від болю або
образи; багато дівчаток — акуратними, діловитими в побуті та м'якими або кокетливо­
примхливими в спілкуванні.
Починається усвідомлення себе в часі. У 6­7 років дитина пам'ятає себе в минулому,
усвідомлює в сьогоденні і уявляє себе в майбутньому: «коли я був маленьким», «коли я
виросту великий».

Матеріал взято з http://www.magickeyparents.com/razvitie-psixiki-v-doshkolnom-vozraste-3-goda-6-7-let-4-osobennosti-lichnosti-doshkolnika/